Я ЄСМЬ Конфуцій, який прийшов до вас через цього Посланника.

Я прийшов для наставлянь у науці Божественної Мудрості. Із часу мого втілення на Землі пройшло багато сотень років. І я радий  можливості, що з'явилася, повторити вдячній аудиторії слова мого Вчення.

Завжди краще слухати слова з першоджерела, ніж довіряти трактуванню цих слів людьми, які думають, що вони досягли чималого ступеня пізнання мудрості, проте вони перебувають біля підніжжя Вершини Божественної Мудрості, і суєта життя постійно відволікає їхню увагу й не дає зробити в напрямку цієї Вершини жодного кроку.

Я думаю, що не так буде з тими, хто читає ці рядки. І ви будете здатні на якийсь час відволіктися від навколишньої ілюзії та зосередитися на вічних Істинах, ніяк не пов'язаних з вашим часом, вашою країною та оточенням, до якого ви належите.

Постарайтеся зосередитися на своєму серці. Ударах серця. Послухайте своє дихання. Вдих… Видих…

Робота вашого серця та ваше дихання ніяк не пов'язані з державою, у якій ви живете. І ніяк не пов'язані з тією роллю в житті, яку ви виконуєте.

Точно також і Божественна Істина. Вона існує сама по собі й не залежить від вашої свідомості й ваших думок.

Тоді навіщо ви існуєте, якщо цей світ може чудово обходитися без вас? Ви ставили собі це запитання? Ви запитували коли-небудь себе, навіщо ви живете?

Я думаю, що хоч би раз у житті це запитання поставало перед кожним з вас. А для багатьох це запитання поставало так наполегливо й так часто, що пошуки сенсу життя буквально перетворилися для них у сенс життя.

Ви маєте рацію, мої улюблені, гідне завдання ‒ зрозуміти, навіщо ж ви живете й навіщо існує все, що оточує вас.

Коли я перебував у втіленні, я був буквально одержимий цим запитанням. Бували дні, коли я не знаходив собі місця, намагаючись відповісти на це запитання знов і знов.

Я був віруючою людиною, і я дотримувався тієї системи світогляду, яка була прийнята в навколишньому суспільстві. Доти, поки я не зрозумів, що ця система світогляду створена людьми, такими ж людьми, як я сам. У міру того як я ставав старше, я розумів, що я недосконалий, тому будь-яка моя думка ставала недосконалою ще до того, як я її висловив вголос. Чому я недосконалий? І чому я, як не намагаюся, не можу подолати ці недосконалості в собі?

Вам знайомі ці запитання? Ви теж ставили їх собі?

Згодом відповідь на це запитання лягла в основу тієї системи навчання, яку я давав людям, охочим отримати навчання в мене.

Я чітко усвідомлював, що всередині мене є Вища, більш досконала частина мене. І я міг спілкуватися із цією частиною мене самого. Однак я усвідомлював, що прояву цієї частини мене самого заважаю я сам. Не хтось за межами мене, а саме я сам.

Я припускав, що я та всі живі істоти створені за образом Того, хто створив цей світ, хто за своїм становищем є незрівнянно вище нас. І ми всі пов'язані з Ним і складаємо нерозривну Єдність. І так само, як у мені є Вища частина мене самого, цей Творець і Сотворитель Світу має вищу частину себе Самого й нижчу частину себе Самого. І ця нижча частина Його Самого ‒ це я у втіленні. Це я у втіленні й всі інші живі істоти у втіленні, і вся Земля, яку я бачив, наскільки сягало око.

Ми всі були Ним у втіленні.

І Він через нас жив і творив, і пізнавав. Він пізнавав Сам себе через нас, через кожну живу істоту.

Ми всі були Його клітинками й судинками. Ми складали Його тіло. І ми всі були пов'язані і з Ним, і між собою.

Усе, що розділяло нас один від одного й від Єдності з Ним, потребувало подолання.

Тому я вчив, і я продовжую вчити зараз тільки однієї простої речі. Я запрошую кожного з вас зайнятися роботою над тією частиною вас самих, яка заважає вам стати єдиним із Творцем. Над тією частиною вас самих, яка відділяє вас від стану повного єднання з Богом, Творцем, Атманом, Вищим Розумом. Неважливо, як ви назвете те, частиною чого ви насправді є.

Ви не можете робити щось за іншу людину. Ви не можете змусити іншу людину робити щось, що треба вам. Насправді, ви можете це зробити, але для цього вам доведеться проявити насильство. Вам доведеться силою змусити когось працювати на вас або виконувати ваші накази. Неважливо, буде це груба фізична сила або сила написаного вами закону.

Однак спробуйте у своєму тілі змусити серце дихати, а легені перекачувати кров по вашій кровоносній системі.

У вас не вийде. А якщо звернутися до історії, то вся історія якраз і складається з тих моментів, коли хтось намагався змусити когось робити те, що йому треба. Звідси війни, звідси прояв будь-якої несправедливості у світі.

А в основі цієї несправедливості завжди лежить бажання когось зробити так, як йому треба.

І ми повернулися до теми власної недосконалості.

Коли я був молодим, я дійсно думав, що можу силою свого переконання та особистим прикладом надихнути світ змінитися. Я витратив багато сил та енергії, намагаючись переконати людей, як вони повинні діяти, як вони мають себе вести.

У мене не вистачало сил переконати людей робити так, як, мені здавалося, буде робити розумно.

Тоді я став намагатися діяти спільно з тими людьми, які прийняли мою систему переконання. Однак моїх сил як і раніш не вистачало.

Повірте мені, я витратив дуже багато своїх сил, щоб переконати людей у тім, що вони живуть неправильно й щоб вони хоч би вислухали мене, як їм варто жити.

Рік проходив за роком, десятиліття за десятиліттям, а ситуація у світі не змінювалася, як би я не старався та скільки б зусиль я не докладав.

Чому?

Я був тільки маленькою піщинкою, маленькою клітинкою в організмі цього Всесвіту. І я намагався переконати весь Всесвіт, що він повинен жити за моїми законами.

І через багато десятиліть я, нарешті, усвідомив, що єдина людина, яка мені заважала на всій Землі, був я сам. Це було моє непомірне марнославство й непомірна впевненість у тім, що я пізнав всю Істину й можу вчити цій Істині інших.

Моя зовнішня людина замість того, щоб підкоритися Законові, який діє в цьому Всесвіті, намагалася змусити весь Всесвіт жити за своїм законом.

Я зрозумів головну Істину. І я маю сказати вам, що варто було витратити ціле життя, щоб усвідомити цю Істину.

Безглуздо й марно встановлювати свої закони в тому світі, у якому ми живемо. Ми повинні підкоритися Законові, який лежить в основі цього Всесвіту і який вже створений у мить творення цього Всесвіту.

І Закон такий, що ми маємо відмовитися від бажання проявити себе, своє его у своєму житті, ми повинні зробити все від нас залежне, щоб дати можливість Богові проявляти себе через нас.

Тоді ми зможемо відновити нашу Єдність. І тоді ми зможемо брати участь у реалізації задуму Творця цього Всесвіту.

І це те завдання і та робота, яку кожен повинен виконати. І немає жодної людини у всьому Всесвіті, яка б виконала цю роботу за вас. Тому ця робота є найважливішою. І виконання цієї роботи є сенсом вашого життя, який ви шукаєте за межами самих себе й не можете знайти.

Я даю вам плід моїх роздумів під час мого земного життя. Але я не можу змусити вас їсти цей плід. Це ви повинні зробити самі.

Ніхто зовні вас самих не зможе зробити роботу за вас.

Я залишаю вас. І я дуже сподіваюся, що дав вашій думці вірний напрям.

Я ЄСМЬ Конфуцій.