Я ЄСМЬ ТЕ ЩО Я ЄСМЬ. І я промовляю зсередини тебе. Не всім вдається отримати досвід спілкування з вищою частиною самого себе. І в той же час це настільки природний процес, котрий цілком доступний більшості з людських індивідуумів, які нині живуть на Землі.

Земне життя дуже насичене тими формами, які, не будучи реальними з погляду вищої реальності, усе ж надто займають увагу людей, відволікаючи їх від цієї реальності.

Живучи в ілюзорному світі, мати можливість зазирнути за завісу, пробитися крізь щільність фізичного світу ‒ це мета, яка виходить нині на перший план.

Ми отримуємо можливість спілкування між світами завдяки новій диспенсації. І цим спілкуванням може оволодіти будь-який прагнучий, прагнучий щиро, а не навмисно.

Найбільша складність ‒ подолати свою власну зовнішню ілюзорну свідомість. Цей надітий на себе ілюзорний одяг. Скинути із себе фізичні думки й почуття. Піднятися у своїй свідомості на висоту спочатку свого Я Христа, потім Я ЄСМЬ ТЕ ЩО Я ЄСМЬ і далі в безмежність.

Найважчий крок, який буде першим, це прийняти рішення прямувати Шляхом, незважаючи ні на що. Щодня. Ілюзія цього світу буде відволікати від просування цим Шляхом. Кожен крок із часом може виявитися дуже болісним, наче ви йдете по битому склу або стежкою, на якій розкидані троянди. Ви йдете босоніж і зазнаєте болю від шипів, котрі встромляються вам у ступні ніг.

Це болісний шлях. Коли дитина приходить у цей світ, для неї це великий стрес. Вона виходить з утроби своєї матері в незнайомий світ. І для неї це стрес і біль першого подиху, невідомість і світло.

Так само, коли ви входите в контакт з тонким світом, для вас це є стресом. Ви починаєте пізнавати невідому частину вас самих. І вона надто відрізняється від зовнішньої частини вас.

Але ви йдете, незважаючи ні на що. Незважаючи на біль і втрати, які зустрічаються на вашому шляху.

Ви втрачаєте своїх колишніх друзів, спілкування з ними видається вам абсолютно порожнім і позбавленим сенсу.

Ви втрачаєте цікавість до колишніх своїх захоплень. Ви поступово починаєте розуміти, що цей світ стає для вас абсолютно чужим. Ваші вібрації настільки відрізняються від навколишнього світу, що ви наче випадаєте з нього. Але ваше его не здається. Воно намагається привернути вашу увагу до якихось вам одному відомих прихильностей до цього світу, з якими ви ще не змогли розстатися.

Часом буває соромно зізнатися в цих прихильностях. Проте це є, і це відійде. Достатньо тільки активніше проявляти своє бажання позбавитися недосконалості. І ви продовжуєте свій Шлях.

І шипи від троянд щоразу болючіше впиваються вам у ступні ніг. Часом біль буває нестерпним. Але немає можливості повернути назад. Це болісний шлях. Людина, яка має сильне его, просто не готова до цього шляху. І вона звертає.

Вона вважає за краще отримувати задоволення.

Але чим більше ви чините опір, тим болючіше повертатися на Шлях.

Воістину, це дуже важкий Шлях. Дорога, усіяна трояндами й шипами.

Але я не знаю іншого Шляху. Це Шлях жертви, кожен крок яким дається важко. Але немає іншого Шляху.

Отже, перший крок ‒ це бажання подолати себе.

Якщо ви прийняли це рішення, то завжди знайдеться людина поруч з вами, яка допоможе вам іти далі, дасть необхідні знання та розуміння.

Але потім ви повинні піти самостійно. Без свідків. Настає така мить, коли ви залишаєтеся сам на сам із собою та зі своїм его. І починається боротьба. Це битва не на життя, а на смерть. Кожна частина вас, реальна і нереальна, доводить іншій частині вас самих право на своє існування.

І цей стан дуже далекий від спокою, умиротворення та комфорту. Саме тому багато хто йде зі Шляху, шукаючи групи, течії та секти, які дають уявне умиротворення, награну любов і показну турботу.

І багато хто йде з усипаної трояндами стежки й ідуть по м'яких килимах.

Проходять десятки й сотні втілень, перш ніж вони повертаються на Шлях Посвячень. Бог не квапить їх.

Шанс повернутися на Шлях є завжди. Але іноді потрібний дуже значний натяк з боку вищої частини вас самих, щоб людина замислилася та повернулася на Шлях.

Коли настає момент вашого бою з вашою нереальною частиною, це дійсно подібно до битви. Всі ваші тіла поранені. Ви самі раните себе. Ваша нереальна частина не розуміє, що відбувається. Вам може здаватися, що ви втрачаєте розум, що ви невиліковно хворі. Це дійсно темна ніч Духа. Це спокуса в пустелі. І це триває довго. Все залежить від ступеня опору вашого его.

Але коли ви долаєте своє его, поборюєте свого сторожа порогу, нереальну частину вас самих, ви стаєте іншою людиною. Так, ви продовжуєте носити людське тіло, ви продовжуєте залишатися на фізичному плані, але більша частина вас самих перебуває в іншій реальності. Ви стаєте громадянином двох світів, перебуваючи одночасно вгорі і внизу.

Ви стаєте точкою, у якій зустрічаються світи.

Але на цьому ваше просування Шляхом не закінчується, а тільки починається. Тому що ви стаєте віссю світу. Крізь вас, усередині вас проходить вісь, стрижень, який підтримує зв'язок між світами.

Ви стаєте каналом, через який надходить Світло в цей темний світ.

І, звичайно, як будь-яка вісь, ви відчуваєте величезне напруження. Таке відчуття, що ви є Титаном, на плечах якого лежить цей світ.

Вічне подолання себе, постійна відмова від своєї нереальної частини. Все нові й нові посвячення. Постійне напруження.

Тільки так ви зростаєте. І це те, чого хоче від вас Бог.

Немає іншого Шляху.

І якщо ви готові до цього Шляху Посвячень, то ви дуже добре зрозумієте, про що йдеться. Якщо ви не готові до цього Шляху, то все, що ви щойно прочитали, не нестиме для вас ніякої інформації.

Тільки здається, що всі люди однакові. Кожен перебуває на своєму ступені розвитку. Просто зараз настав такий момент, коли для великої кількості індивідуумів можливість стати на цей шлях і почати просування ним стає набагато реальнішою, ніж буквально рік тому. Самі енергії, сам Космос сприяють цьому просуванню.

Ті з вас, хто розуміє, про що тут ідеться, знайдіть час. Усамітніться. Залишіться сам на сам із собою. Зосередьтеся на своєму серці й запитайте себе, чи готові ви прямувати цим Шляхом. І якщо серце підкаже вам, що ви готові, ‒ ідіть. Але щодня, устаючи вранці, і щовечора, перед тим як лягати спати, згадуйте про прийняте вами рішення. І продовжуйте йти, як би боляче не впивалися шипи у ступні ваших ніг і що б не відбувалося з вами в зовнішньому світі. Нічого не бійтеся. Ніщо, ніякі образи, утрати, неприємності цього світу не можуть заподіяти шкоду безсмертній частині вас самих.

Я ЄСМЬ ТЕ ЩО Я ЄСМЬ,
і я завжди з вами на вашому Шляху.