Нагадування про відповідальність

Санат Кумара

20 червня 2008 року

Я ЄСМЬ Санат Кумара, який знову прийшов до вас через мого Посланника. Я прийшов цим днем, і я радий повідомити вас, що прихильність Кармічного Правління дозволила мені дати вам сьогоднішнє Послання. Ви знаєте, що в цей час проходить засідання Кармічного Правління. І ви знаєте, що це засідання проходить двічі на рік, у період літнього й зимового сонцестояння. Вам, напевно, доволі цікаво довідатися про останні новини із цього засідання?

Що ж, я прийшов розповісти вам про них. Сьогодні ми прийняли рішення про те, що робота з передачі Послань через нашого Посланника буде продовжена. Після закінчення попереднього зимового циклу диктовок1 ми повинні були подивитися, наскільки ви готові до виконання наших планів у фізичній октаві. Ми уважно спостерігали за всім, що відбувається. На жаль, ваше ставлення до наших планів і поставлених нами завдань часом виглядає гнітюче. Ми готові до співпраці з вами, і ми даємо вам вказівки й рекомендації. Однак щоразу ми знов і знов стикаємося з вашою нерозторопністю та часом прямим саботажем наших планів. Ми вибираємо ретельно людину, яка перебуває у втіленні, і готуємо її до певної місії протягом багатьох років. Деякі з вас вже приходять у втілення з готовими місіями. Ви самі берете ці місії на себе. Ви самі спрямовуєтеся у втілення. Проходить деякий час, перш ніж ви на фізичному плані знаходите наше Вчення та підходите дуже близько до виконання мети свого втілення. Іноді вам достатньо докласти дуже незначних зусиль і завдання буде виконаним.

Відповідно до Закону одночасно з тим, як ви підходите до виконання роботи для Братства, вам приходить спокуса із зовнішнього світу. Ви отримуєте альтернативний варіант розвитку подій. І вам надається можливість зробити вибір. Зрозумійте, це відбувається автоматично. Так діє Закон. Вам надається можливість самим вибрати: або ви проявляєте спрямованість, відданість і наполегливість і залишаєтеся на шляху, проявляючи дива самовідданості, безкорисливості й Служіння, або ви йдете за спокусою, яку вам послужливо надає ваш світ, і тоді ви обираєте довший, звивистий шлях, шлях, що в багатьох випадках веде в нікуди.

Тому щораз, коли ми приходимо, ми намагаємося попередити вас про небезпеку, що загрожує вам. Для вашого розуму здається звичайним робити те, що робить більшість людства. Ви молоді, повні сил та енергії, чому б вам не пожити трохи для себе, не отримати задоволення від життя?

І як тільки у вашій голові тихо виникає подібне запитання, ви миттєво починаєте сповзати з досягнутого вами рівня вібрацій. Ви спрямовуєтеся слизькою стежиною, яка веде в ущелину страждань і знегод. Зрозумійте, ви самі створюєте для себе обставини вашого цього й наступного життів.

Як тільки для вас відкривається можливість служити Братству, одночасно виникає спокуса, що відводить вас зі Шляху. І тоді, коли ви піддаєтеся нашіптуванням плотського розуму, ви втрачаєте рівень вібрацій. І тоді, коли ваше Вище Я, ваш вчитель на фізичному плані чи навіть ми самі приходимо, щоб сказати вам про вашу оману, ви не чуєте нас. Ви не бажаєте чути.

Тоді, коли ви потрапляєте на роздоріжжя, у цей момент ваш вчитель на фізичному плані завжди бачить ситуацію та говорить вам про неї. І ви знов обираєте, іти вам за вчителем чи слідувати нашіптуванням плотського розуму.

Ми даємо вам милиці, ми доглядаємо за вами подібно до докучливих няньок, однак ви вириваєтеся з турботливих рук і спрямовуєтеся на пошуки пригод, насолод і всього того, що ви бажаєте отримати від фізичного світу.

Зрозумійте, те, що добре для більшості людства – набуття життєвого досвіду й гра в ілюзії – для тих, хто підійшов до нас, до нашого Посланника, є грубим порушенням Закону.

Уявіть собі, що ви є маленькою дитиною та дозволяєте собі пустощі. На вас ваші батьки й всі, хто старше за вас, дивляться спокійно й намагаються вас наставити на вашому шляху. Проте, коли ви дорослішаєте й продовжуєте робити ті самі пустощі, які притаманні маленьким дітям, то вам не дозволяється це робити. Уявіть собі дитину, яка взяла чужу іграшку, що їй сподобалася, і віднесла додому. Ваші мама чи тато, чи бабуся і дідусь неодмінно скажуть вам, що не можна брати чужі іграшки, візьмуть іграшку й віддадуть малюку, який плаче, втративши свою улюблену іграшку.

Проте, тоді, коли ви досягли зрілого віку й намагаєтеся привласнити собі річ, що належить іншій людині, то суспільство карає вас іноді дуже суворо. Тому не шукайте собі виправдання в тім, що інші люди віддаються радощам і втіхам життя. На вас лежить зовсім інша відповідальність, зокрема й кармічна. Тому що ви досягли зрілого віку синів і дочок Бога.

Зараз, коли повним ходом іде будівництво ашрама нашого Посланника, подумайте, чи все ви зробили для того, щоб допомогти нам у нашому будівництві. Як часто ви взагалі згадуєте в суєті вашого життя про те, що ми здійснюємо проєкт на землі Росії.

Ви можете собі уявити, що проходять цілі століття, коли ми прагнемо й не можемо здійснити наші плани. І ось тоді, коли нарешті надається можливість здійснення задуманого, у вас виникають важливіші турботи: ви їдете з коханою дівчиною на відпочинок до моря, ви йдете в гори в турпохід, ви витрачаєте гроші на купівлю автомобіля чи ще якої-небудь престижної речі.

Я закликаю вас дуже уважно ставитися до всіх ваших вчинків. І з цього моменту я попереджаю вас про те, що ваша кармічна відповідальність подвоюється.

Надто дорогою ціною нам дістається кожен крок у фізичному світі, щоб ми могли спокійно спостерігати, як ви розтринькуєте свій час, свої гроші, своє життя в гонитві за дрібничками, витребеньками й насолодами.

Я приходив до вас сьогодні, і метою мого візиту було ще раз нагадати вам про ваші зобов'язання, котрі ви приймали на себе перед вашим втіленням і зовсім недавно, коли читали цикли наших Послань і в пориві ентузіазму брали на себе зобов'язання, про які відразу забули, як тільки вам підвернулася чергова іграшка у вашому світі.

Я ЄСМЬ Санат Кумара,
з попередженням про відповідальність
за ваші дії.

 

 

________________________________________________

1 Сьомий цикл Послань пройшов з 20 грудня 2007 року по 10 січня 2008 року.